Як козаки султану писали,
з нечистого бродяги сім шкур з сміху рвали
Так пише тобі, пую, воїнство українське Боже
Молися чортяці хай може поможе
Ти чого, чорте, дідька лисого син блудливий
Хаме лютий, пес немитий, біс рогатий
Пуйлом прозваний, «лалала» прославлений,
Світом осміяний коїш?
Нагнав нам тут свиней безродних
Нами закопчених трупаків холодних.
Один одного красивіше:
Один кривий,другий косий, третій щербатий, четвертий горбатий.
Ліфти рвуться - українці сміються.
А як буде по світу москаль битий,
То чи стане з того земляк твій ситий?
Псюри безродні до чужого голодні
Та чого ви лякаєте синів козацьких мордами неголеними
Чи побоявся би їжак голої сраки а козак московської собаки.
Ти нагнав розбишак з всього світу, сказав отцям їх освятити
А піп московський до Бога, як по морі глибокім з асфальту дорога.
Завів собі гавкуна шолудивого, бородатого, товстого й лінивого
А той гавкун тобі дупу цілує і так тя за гроші, небоже, любує
А чули козаки, пустив ти корито
По морі безкраїм залізом оббите
Всадив на кормі попа із кадилом
І небо закрило чорним чорнилом
Не бачити,Пую, тобі у руїнах
Ці землі козацькі Русі-України
Бери своє хамство на своє болото
Ну що ж, як не візьмеш – налупим двохсотих
